Закони Закономірності

 

Закони, закономірності, принципи та чинники соціально-економічного розвитку регіонів

План:

1. Сутність законів регіонального розвитку

2. Закономірності соціально-економічного розвитку регіонів

3. Принципи розвитку регіональної економіки

4. Чинники розміщення продуктивних сил

1. Сутність законів регіонального розвитку

Розвиток суспільного виробництва залежить від економічних законів, які відображають об’єктивні зв’язки і взаємозалежності між явищами та процесами економіки. Закони розвитку регіонів мають історичний характер, вони виявлялися і уточнювалися в ході економічного розвитку. Деякі з них поступово втрачали, інші ж – посилювали своє значення.

Закон — обєктивний, істотний, необхідний, сталий звязок або відношення між явищами.

Економічні закони завжди відображають необхідні, причинно-зумовлені звязки і взаємозалежність економічних явищ і процесів. Економічні закони виражають найбільш суттєві, типові риси функціонування і розвитку тієї чи іншої економічної системи.

1. Економічні закони – це насамперед закони еволюції виробничих відносин або відносин економічної власності у їх взаємозвязку з розвитком продуктивних сил.

2. Економічні закони, як і закони природи, мають обєктивний характер, тобто відтворюються незалежно від волі й свідомості людей. Проте вони істотно відрізняються від них, бо виникають, розвиваються і функціонують лише в процесі економічної діяльності людей – виробництві, розподілі, обміні та споживанні, тому залежать від свідомої діяльності людей.

3. Свідоме, цілеспрямоване використання економічних законів є домінуючим. Так, на сучасному етапі держава не може скасувати економічні закони, але може створювати передумови для розвитку обєктивних законів, змінивши умови.

4. Крім того, на відміну від природних, економічні закони діють не вічно, більшість з них мають тимчасовий характер.

Розрізняють:

всезагальні економічні закони, тобто закони, які властиві всім суспільним способам виробництва закон відповідності виробничих відносин рівню й характеру розвитку продуктивних сил, закон зростання продуктивності праці, закон економії часу тощо;

закони, що діють у декількох суспільно-економічних формаціях: закон вартості, закон попиту і пропозиції тощо;

до третього типу належать специфічні економічні закони, тобто закони, що діють лише в межах одного суспільного способу виробництва. Найважливішу роль серед них відіграє основний економічний закон, що виражає найбільш глибинні звязки між продуктивними силами і виробничими відносинами, відносинами власності у взаємодії з розвитком продуктивних сил;

четвертий тип економічних законів – це особливі закони, що діють лише на одній із стадій висхідній чи низхідній або ступенів суспільного способу виробництва – закон породження монополії концентрацією виробництва, який діє на вищій стадії розвитку капіталізму, закон одержавлення економіки. На вищому ступені державно-кооперативного капіталізму діє закон планомірного розвитку економіки. Механізм використання економічних законів передбачає передусім пізнання їхньої сутності, умов дії та вимог, на основі чого формується економічна політика, виробляється економічна програма.

Основними конкретними законами регіонально-господарського розвитку або закономірностями прийнято вважати:

1 територіальне зростання виробництва і вирівнювання рівнів соціально-економічного розвитку регіонів

2 спеціалізацію регіонального господарства; між територіальні економічні зв’язки і формування регіональних ринків

3 комплексний розвиток, структурні перетворення і диверсифікацію господарства регіонів

4 міжрегіональну економічну інтеграцію і укріплення економічних основ державності.

Важливе значення для формування регіональної економіки мають чотири закони регіонального розвитку:

• закон територіального росту виробництва і вирівнювання рівнів економічного та соціального розвитку регіонів

• закон територіальних спеціалізації, міжрегіональних зв’язків і формування регіональних ринків

• закон комплексного розвитку, структурних перетворень і диверсифікації господарства регіонів

• закон міжрегіональної економічної інтеграції і укріплення економічних основ державності.

Закон територіального зростання виробництва і вирівнювання рівнів економічного та соціального розвитку регіонів передбачає поступовий розвиток виробничих сил на базі науково-технічного і організаційного прогресу та інших факторів, рівномірний територіальний розподіл виробництва, зближення різних регіонів за інтенсивністю господарського і соціального розвитку, що припускає прискорений підйом господарств відсталих і депресивних регіонів проблема безробіття вирішується конкретно по кожній області, враховуючи її специфіку, а виграє в цілому держава; дороги, інфраструктуру, рівень освіти.

Закон територіальних спеціалізації, міжрегіональних зв’язків і формування регіональних ринків диктує необхідність найкращого виробничого профілювання регіонів та удосконалення міжрегіональних обміну. Він вимагає обґрунтування найефективніших напрямів розвитку кожного регіону в системі загальнодержавного поділу праці, сприяє широкій участі регіону у зовнішньоекономічній діяльності спеціалізація дає змогу щось виробити з максимальним ефектом при мінімальних витратах, а далі цим продуктом треба ефективно обмінятися з іншими регіонами, обминаючи митниці, неякісні кордони, протекціоністські важелі тощо.

Закон комплексного розвитку,

 



  • На главную