ЛІКУРГА ЗАКОНИ

 

— неписані закони спартанського правителя Лікурга, який жив між 9 ст. і 1-ю пол. 7 ст. до н. е. Дійшли до нас завдяки Плутархові та ін. давнім авторам. За Геродотом, до Лікурга у лакедемонян (спартанців) були найгірші закони порівняно з усіма ін. еллінами, до того ж спартанці не спілкувалися між собою і з жодними іноземцями. За легендою, Лікург отримав від дельфійського оракула т. з. ретри — або власне закони Лікурга, або божественну санкцію на їх складання (Геродот). Втім, Геродот навів ін. версію: Лікург приніс закони з Криту. Діяли вони майже п'ять століть. Із 14 царів — від Лікурга до Агіда — жоден не зробив у них будь-яких змін. За Полібієм, Л. з. у царині політ, устрою виявилися такими життєздатними через урівноваження в них трьох форм держ. правління: монархії, аристократії та демократії. Очевидно, ключова роль відводилася створеній Лікургом раді старійшин (герусії). 28 старійшин, залежно від ситуації, ставали на бік або народу, або царя, тим самим забезпечуючи певну рівновагу сил. Герусія мала право законод. ініціативи, була вищою суд. інстанцією у крим. справах, визначала держ. політику. Нар. збори (апела) теоретично мали всю повноту держ. влади, однак реально їхні повноваження були істотно обмежені, оскільки вони могли лише затверджувати чи відкидати закони в цілому, але не допускались до участі в їх обговоренні, не мали права вносити поправки, уточнення тошо. В Л. з. відбилося прагнення законодавця забезпечити рівність гр-н не лише формальну, а й реальну, навіть у дріб'язкових питаннях повсякден. життя і побуту. Для цього Лікург переконав співгромадян відмовитись від власності на землю на користь д-ви, заново поділити її і всім жити в рівних умовах, щоб жоден не був вищим за інших. Втім, рівність була відносною: лаконійські землі (разом з прикріпленими до них іло-тами — безправним землеробським нас. Спар-ти) були поділені на 2 групи рівних ділянок: більших — для спартіатів (повноправних гр-н Спарти), менших — для періеків (неповноправних гр-н, нащадків давніх ахейців). Ці наділи були спадковими, але право власності на землю належало лише д-ві.

Для остаточного знищення нерівності Лікург прагнув поділити й рухоме майно. Було вжито низку заходів стимулювання гр-н до «добровільної» відмови від майна, за винятком предметів першої необхідності. Зокрема, вилучено з обігу золоті та срібні монети (їх замінили на залізні), що максимально ускладнило торг, обіг всередині Спарти і призвело до її автаркії. Щодо стосунків Спарти з ін. країнами Лікург заборонив більше одного разу воювати з одним і тим самим ворогом, шоб той не звик чинити опір і не став войовничим. Було ліквідовано «непотрібні», «зайві» ремесла, що призвело до граничного обмеження товарного в-ва. Л. з. надавали важливого значення організації публіч. обідів: гр-ни мали збиратись за заг. столом і їсти страви, приписані законом, — прості, поживні та невибагливі, що підтверджувало відмову від розкошів та індивідуалізму (саме ці дві якості вважалися в офіц. спартан. ідеології найшкідливішими, проти них було спрямовано і всю систему спартан. виховання). Так само радикальними і патерналістськими були Л. з. щодо шлюбно-сімейного права. Шлюб усіляко заохочувався як інститут, що сприяє відтворенню нас. д-ви. Неодружені піддавалися громад, осуду, оскільки, не вступаючи до шлюбу, вони тим самим не корилися закону. Це тягло і суттєві обмеження їхньої правоздатності. Становище жінки у сусп-ві та в сім'ї за Л. з. було кращим від статусу афінянок. Разом з тим дозволялося мати двох дружин чи дружину, спільну для кількох братів або двох друзів. Як зазначав Плутарх, спартанці вважали, що вони належать не собі, а батьківщині, їхнє зак-во, зокрема Л. з. цілком відповідало цим уявленням.

Літ. Плутарх. Избр. жизнеописания, т. 1-2. М. 1987; Геродот. Історії в дев'яти книгах. К. 1993; Дюрант В. Жизнь Греции. М. 1997; Грант М. Греч, мир в доклассич. зпоху. М. 1998.

 



  • На главную